Сьогодні минає 170 років з дня народження мого улюбленого вченого і першого лауреата Нобелівської премії з хімії (1901) Якоба Хендріка Вант-Гоффа. Моїм улюбленцем він став недаремно, бо в курсі фізичної хімії згадується чи не найчастіше. Його випереджає тільки Джозая Віллард Гіббс, але про нього іншим разом :-).
"Я хочу знайти щось нове" був девіз Якоба Вант-Гоффа і він це нове шукав і знаходив і при вивченні оборотності хімічних реакцій, хімічної рівноваги, і кінетики хімічних реакцій, завдяки йому кінетика з методу дослідження стала окремим розділом фізичної хімії, і явищ ізомерії, і процесів у розчинах.
У шкільні роки Генрі (так його називали родичі і друзі) найбільше любив математику, захоплення хімією почалося з 15 років. Це захоплення було настільки сильним, що хлопець по неділях залазив у школу через підвальне вікно, щоб в лабораторії продовжити певний експеримент. Це тривало доти, поки батько не віддав свій кабінет під лабораторію сину. Під час навчання у школі хлопець також одержував призи за спів і гру на роялі й захоплювався колекціюванням комах.
Надалі молодий Генрі навчався у Політехнічному інституті у Дельфті, у Лейденському університеті , у Боннському університеті (керівником його дисертації був Август Кекуле), проходив стажування в лабораторії Шарля Вюрца у Парижі. Ідеалами молодого Генрі були поет Байрон та філософ Огюст Конт. Для одержання практичних навичок недовго працював на цукровому заводі та вчився у столяра.
Його професійна діяльність була пов’язана з Ветеринарним інститутом в Утрехт та Амстердамським університетом, де він був лектором та професором теоретичної та фізичної хімії у, а також керував лабораторією. Наділений рідкісною працездатністю, звичайно працював по 12 – 14 годин на добу, і після лекцій та експериментів у лабораторії вдома сідав в улюблене крісло біля каміну і списував листи зошита формулами, схемами та цифрами, іноді відкриваючи певну книгу або лабораторний журнал. Саме тоді були зроблені визначні відкриття у сфері хімічної рівноваги, кінетики та теорії розчинів.
Результати цієї праці отримали високу оцінку. Якоб Вант-Гофф був обраний членом багатьох Академій, одержав золоту медаль Королівського хімічного товариства, нагороджений медаллю Деві та орденом Почесного Легіону. У грудні 1901 року Вант-Гофф одержав Нобелівську премію з хімії "На знак визнання величезної важливості відкриття законів хімічної динаміки й осмотичного тиску в розчинах". Розглядаючи кандидатів на першу премію, Шведська королівська академія наук взяла до уваги 22 номінації, і в 11 з них називався Вант-Гофф. Перед врученням Нобелівської премії (навесні 1901 року) збулась ще одна велика мрія вченого – поїздка до Америки для вивчення соляних озер та відвідин святкування десятиріччя Чикагського університету. Звичайно стриманий та меланхолійний Вант-Гофф, отримавши цю звістку, виявив бурхливу радість.
Додаю фотографію вченого у зрілому віці та картинку з трьома невеликими, але дуже важливими рівняннями, які одержав Вант-Гофф в результаті кропітких експериментів та довготривалих математичних викладок.
Комментариев нет:
Отправить комментарий